Деякі думки з приводу

Соціал-націоналізм і революція


Чи писати щось у ЖЖ?
погляд
deschenko

Шановне товариство!

Давно не писав у ЖЖ. Вся он-лайн активність - давно вже у фейсбуці та вконтакті. Чи варто щось сюди писати? Думаю, хіба що якісь "філососфсько-неформатні" роздуми.


Realpolitik
погляд
deschenko



Є відверті вороги, а є специфічна група осіб, які дуже люблять розповідати нам щось в стилі цього: "Фільм "Матч"/гей-парад/незаконна забудова/продаж алкоголю неповнолітнім/тощо - це не є добре, але ваші методи неприпустимі, вони призводять лише до того, що ви звертаєте увагу/піарите/виставляєте ображеними жертвами/даєте аргументи тим, проти кого ви боретесь і т.д.".

Така позиція є ніщо інше, як банальний страх. Страх перед сильною позицією, страх перед реальною боротьбою, страх перед тим, що політика колись перестане бути комфортною симуляцією для політиканів та стане ареною справжніх почуттів сильних особистостей. Страх перед очевидністю, що з ворогом треба боротися.

Наші правильні ідеї та слова повинні підтверджуватись діями. Єдине, в що ще здатні повірити люди - це в реальні справи. Хай поки що і не грандіозні. Хай наші досягнення поки що скромні. Але вони є.

Є спільнота, яка живе за простим і логічним принципом - ми боремося проти того, що вважаємо поганим і несправедливим, ми захищаємо та культивуємо те, що вважаємо хорошим і справедливим. І боротьба ця не зводиться до загальних побажань і декларацій. Хоч трошки реальності в політику, хоч трошки справжнього життя в суцільну симуляцію. Не потрібно забагато слів. Потрібні справжні почуття - сильні та пекучі, які ведуть до дій.

Хтось з нас читав Гегеля і Хайдеггера, хтось - ні, але всі ми зрозуміли одне - справжнє буття дається в боротьбі. Все насправді дуже просто - живи, кохай і ненавидь, не проходь повз несправедливість, вір і допомагай людям. Не всі люди "овощі", не всі продалися і не всі купилися. Все насправді добре. І все тільки починається.

Думки
погляд
deschenko
Люди втомились від постмодерної втрати орієнтирів та відсутності змістів. Після ідеологічного перенапруження, який створив модерн, постмодерн був потрібен як перезавантаження завислої системи.

І сьогодні людям вже набридла порожнеча. Вони хочуть знову вірити, знову боротися, вони хочуть знати, що історія таки існує і часом її чарівний подих відчувається дуже близько. І ми даємо це людям. Політичне повертається.

Секрет нашого успіху (сьогоднішнього відносного і майбутнього тотального) наші вороги шукають у якійсь конспірології чи банальності.

Це все маразм і наслідок відсутності аргументів. Насправді зростання підтримки ідей соціального націоналізму - це результат глибинного запиту суспільства на повернення політичного, повернення віри, повернення сенсу життя. Всі втомлені від симуляцій. Жива політична спільнота, яка акумулює в собі прагнення до соціального та національного звільнення - діє як магніт, який притягує до себе всі здорові сили суспільства, всіх, хто прагне жити повним життям.

Ми через соціальний націоналізм змогли надати форму глибинним бажанням мільйонів.

Зимова Свобода
погляд
deschenko
Сьогодні зайнялись нестандартною агітацією. Що з цього вийшло - дивіться фото :) Зараз це можна побачити біля пішохідного мосту через Русанівський канал, по якому йдуть на метро "Лівобережна"


Батьківська бібліотека
погляд
deschenko


В кабінеті батька. Вся кімната заставлена книжками. заходжу туди і не можу піти, не захопивши із собою пару томів.

Батьківська бібліотека - це головне джерело моєї самоосвіти і досі. Гегель, Хайдеггер, Шевченко, Ніцше, Юнг, Камю, Кант, Лосєв, Ортега-і-Гассет, Хейзінга, Кропоткін, українське Розстріляне Відродження... Пам"ятаю, як на першому курсі в цій кімнаті я вперше прочитав "Націоналізм" Донцова і як мені ця річ тоді зірвала дах на пару місяців повністю :)

Як казав колись один мій побратим, "ми прості хлопці з району, які прочитали Гегеля і з тих пір з нами чиняться дивовижні пригоди" :)

Мороз в Києві
погляд
deschenko


Мені подобається сильний мороз в Києві.

Найкраще відчуття наступає пізно ввечері, коли закінчується вся метушня мегаполісу, а вулиці стають порожніми. Навкруги тиша, мороз колить обличчя, скрип сухого снігу під ногами. Ідеш по Ярославовому Валу і від цієї містичної порожнечі й тиші відчуття таке, що опинився десь в січні 1918 року. Лютий мороз, білий сніг, вулиці старого міста - десь там недалеко, на Печерську, лунали би постріли вуличних боїв. Внизу, в іншій стороні, було би видно відблиски бою в районі залізничних депо.

Люблю сильний мороз в Києві - люблю крайнощі. Або мороз, або спека.

Грузія
погляд
deschenko


Я та Юрій Ноєвий були сьогодні на зустрічі з послом Грузії Гріголом Катамадзе. Зустріч відбувалася в новій будівлі посольства Грузії на бульварі Шевченка. Обговорили актуальні політичні питання, зокрема свободівське бачення місця Грузії в зовнішній політиці України. Будемо далі налагоджувати взаємовигідну співпрацю.

Київ - націоналістичне місто!
погляд
deschenko

Київ - націоналістичне місто! 29.01.2012


Смолоскипний Марш на честь Героїв Крту та придушення січневого заколоту
погляд
deschenko


Запрошую всіх на традиційний смолоскипний марш на честь Герої Крут та придушення січневого заколоту.

Початок о 18-00 на Майдані Незалежності біля стели.

Київ - наше місто. Доведемо це в черговий раз.


Рейдери проти "Свободи"
погляд
deschenko

10 січня 2012 року близько 11-30 до офісу Київської міської організації ВО "Свобода" прийшов громадянин, який не представився та одразу ж почав в ультимативній формі вимагати "з'єднати" його із заступником голови Київської міської "Свободи" Юрієм Ноєвим. Після того, як йому було відмовлено, невідомий почав ображати членів "Свободи", називати її "фашистською партією", поводити себе в хамській манері.

За специфічним хамським стилем та нав'язливим бажанням негайно поговорити по телефону з Юрієм Ноєвим, свободівці впізнали в невідомому відвідувачі "головного адвоката" фірми "Герц", який нещодавно дзвонив та писав смс-повідомлення заступнику голови Київської "Свободи" Руслану Андрійку з погрозами розправи за те, що свободівці допомагають мешканцям вулиці Пирогова в їх боротьбі з незаконною забудовою.

Після цього голова Київської міської організації Андрій Іллєнко припинив розмову із "головним адвокатом" та попросив його звільнити приміщення партійного офісу і не заважати його роботі. У відповідь на це хамовитий відвідувач відмовився покидати офіс і продовжив свої протиправні дії, відверто провокуючи свободівців на силове видворення його з офісу. Після відмови покинути офіс добровільно, свободівцями було викликикано міліцію та складено відповідні заяви на незаконні дії "головного адвоката". Але навіть це не привело до тями "відвідувача", адже він продовжив погрожувати свободівцям.

Київська міська організація ВО "Свобода" розцінює даний інцидент як чергову спробу брутального тиску на "Свободу" з боку корумпованих бізнес-структур, які всупереч рішенням відповідних державних органів та суду здійснюють незаконну забудову в Києві. Очевидно, причиною таких дій рейдерів-забудовників є системна діяльність Київської міської "Свободи", спрямована на підтримку столичної громади в її боротьбі із незаконними забудовами та брудними ділками-прислужниками олігархічного капіталу.

Київська міська організація ВО "Свобода" звертається до правоохоронних органів з вимогою провести перевірку діяльности невстановлених осіб, які захопили двір по вулиці Пирогова, а також провести розслідування фактів погроз на адресу керівництва Київської міської "Свободи" та незаконного втручання в діяльність партійного офісу.


Кияни захищають свій життєвий простір
погляд
deschenko

Кияни захищають свій життєвий простір. Пряма дія проти кримінальних бариг-рейдерів, які захопили весь двір по вулиці Пирогова, 2. Хочеш захистити свою країну - почни зі свого двору!


Ліберальна гегемонія: початок кінця
погляд
deschenko



Лібералізм вже давно не є ідеологією в класичному сенсі цього слова.
Сьогодні це мета-ідеологія, яка задає матрицю "прийнятного",
"цивілізованого" політичного дискурсу. Сьогодні лібералізм – уособлення
та головний ідеологічний інструмент глобальної політико-економічної
системи, яка увібрала в себе більшість суб'єктів та об'єктів політики.

Ліберальні цінності стали ототожнюватися із "загальнолюдськими", усі спроби вийти
за рамки ліберального дискурсу та поставити під сумнів гегемонію
ліберальних цінностей означають вихід за межі "прийнятного" в сучасній
політиці більшості держав.

"Праві" та "ліві" напрямки в ліберальних державах вже давно стали відповідно "правими" та "лівими"
флангами єдиного ліберального мета-ідеологічного комплексу. Лібералізм у
вузькому сенсі як класична ідеологія розчинився в ліберальній
мета-ідеології, яка, крім класичного лібералізму, увібрала в себе цілу
низку ідей з інших ідеологічних традицій, котрі не суперечать та лише
укріплюють панування глобальної Системи (наприклад, лівий "культурний
марксизм" або правий лібертаріанський антиісламізм).

Отже, лібералізм сьогодні – це мета-ідеологія, що обслуговує світову капіталістичну та космополітичну систему.

Лібералізм, попри свою декларовану базованість на ідеї особистої свободи як
основній цінності, сьогодні показує всі ознаки тоталітарної ідеології, в
основі якої – бажання тотального підкорення та уніфікації.

Лібералізм створює ілюзію "вільного вибору", але лише в рамках ліберальної
мета-ідеології. Тобто, лишає вибір в нюансах самої ліберальної
мата-ідеології, принципово не лишаючи можливості виходу за її межі.
Такий вихід трактується лише як ідеологічна єресь, вихід за рамки
"прийнятного", наступ на "загальнолюдські цінності", загроза, з якою не
можна і немає сенсу дискутувати, а яку треба знищувати.

Лібералізм декларує "кінець історії", тобто завершення історичного прогресу з
моменту остаточної перемоги лібералізму, адже це, мовляв, і є мета та
вершина історичного прогресу. В цьому сенсі лібералізм продовжує
традицію тоталітарних ідеологій, які декларують "кінець історії" в
результаті своєї остаточної перемоги.

Як і решта тоталітарних ідеологій, сучасний лібералізм вважає себе універсальним, безпомильним
та аксіоматично єдиноправильним. Все, що "заважає" глобальній перемозі
"єдиноправильного вчення", має бути знищене – оголошується "ворожим
свободі" та піддається політичним обструкціям, економічним блокадам,
ідеологічному бойкоту, "миротворчим операціям" тощо.

Лібералізм
вимагає ідеологічного контролю та гегемонії, нічим не менших, а то і
більших, ніж його тоталітарні попередники. Тільки йдеться про
тоталітаризм значно підступніший і через це – ще сильніший, адже
лібералізм прикриває свій тотальний ідеологічний, економічний та
політичний контроль над індивідом старанно відшліфованими махінаціями,
які покликані переконати індивіда в тому, що насправді йому гарантовані
всі базові права і його дії є наслідком його волі.

Оскільки лібералізм обслуговує світову капіталістичну систему, то він маскує та
фальсифікує її справжню суть, намагаючись приховати її системні вади.
Ліберальна ідилія "рівних можливостей" та "високого рівня життя" для
всіх учасників ринку на практиці обертається жорсткою та
інституціоналізованою нерівністю та відсутністю нормального рівня життя
для абсолютної більшості.

Лібералізм вимагає від індивіда повного розчинення в суспільстві-ринку на правах безликого
"виробника-споживача", атомізованого та замкненого у своєму мікросвіті,
який формують поведінкові кліше та мас-медіа.

У той же час, експлуатувати "ідеального" атомізованого виробника-споживача глобальній
системі заважають колективні ідентичності у будь-якому прояві
(національні, етнічні, релігійні, соціальні), адже вони створюють для
індивіда інші системи цінностей та мотивацій, які можуть стати на заваді
пануванню глобальної системи. Це спонукає лібералізм боротися з
будь-яким проявом колективних ідентичностей будь-якими методами: від
нав'язливої пропаганди так званої "толерантності" до прямої заборони під
загрозою репресій.

Важливо зазначити, що деклароване лібералізмом
"возвеличення" окремого індивіда на практиці так само постає фікцією.
Сучасний лібералізм формує нового "ідеального індивіда" у формі
пост-людини, яка не має ні расової, ні національної, ні навіть статевої
ідентичності, людські риси якої все більше замінюються роботизованими
функціями (як у переносному, так і в прямому сенсі). Такий ліберальний
"новий франкенштейн" вже не буде носієм жодного суверенітету (вся влада
належатиме транснаціональним і, великою мірою, віртуальним корпораціям) і
не належатиме до жодної живої спільноти – це буде безлика функція
ринку.

Пошук альтернативи пануванню мета-ідеології лібералізму –
основне та надзвичайно складне завдання сучасної антиліберальної
філософії.

Сьогодні така альтернатива знаходить свої обриси. У
все більшої кількості національно та соціально мислячих людей по всьому
світу вона інтуїтивно відчувається у сполученні ідеї етнічної та
національної незалежності і суверенності та ідеї соціальної
справедливості, боротьби із глобальною системою експлуатації.

Націоналізм
виступатиме не тільки як ідеологія національної суверенності, але і як
антитоталітарна та антиуніверсалістська політична ідея, яка лишає кожній
національній спільноті право на свій власний шлях ідейного, політичного
та економічного розвитку, яка не намагається уніфікувати все людство
під "єдиноправильну" тоталітарну систему.

Ідея соціальної справедливості виступатиме основним мотиватором боротьби проти
глобальної системи експлуатації, за побудову економічних моделей,
спрямованих на задоволення інтересів національних спільнот та
справедливий розподіл прибутків.

Хоча відпрацювання актуальної сьогоденню ідеї соціального та національного звільнення та протистояння
лібералізму ще тільки починається, але вже стає все більш очевидним, що
ліберальна гегемонія, космополітизм, разюча соціальна несправедливість
влаштовують з кожним роком все меншу і меншу кількість людей. При чому
це стосується не тільки інтелектуалів, але і простих людей, які все
більше розчаровуються в утопічному та суїцидальному проекті сучасного
лібералізму.

Ідеологічна альтернатива лібералізму полягатиме не
тільки у його послідовній критиці, але і в пропонуванні нового та
актуального проекту світової політики, заснованого на ідеях суверенності
спільнот, соціальній справедливості та повноцінній самореалізації
людини.



Андрій Іллєнко,

голова Київської міської організації ВО "Свобода".

Тези до круглого столу "Лібералізм як апофеоз сучасності", що відбудеться 17 листопада 2011 року о 18-30 в Руському клубі "Культ Ра".

Мій виступ на "Свободі Слова" на ICTV 07.11.2011
погляд
deschenko



Загальні Збори Київської "Свободи"
погляд
deschenko

Запрошую усіх сьогодні відвідати відкриті Загальні Збори Київської "Свободи", присвячені 20-річчю партії

В програмі - пісні від лідера "Тіні Сонця" Сергія Василюка, "Рутенії"
та Тараса Силенка, а також виступи про сучасну політичну ситуацію

Перед Загальними зборами ми проведемо короткі збори щодо ініціювання
рефрендуму про заборону торгівлі землею, для участі у них треба із
собою мати паспорт!

Почтаок о 19-00 у Червоній Залі Будинку Кіно (вул. Саксаганського 6), реєстрація діє вже з 18-00

Допити
погляд
deschenko
Як і моїх побратимів Руслана Андрійка, Ігоря Мірошніченка та Едуарда Ігольнікова, мене викликають на допит у справі 24 серпня.

Йду сьогодні в ГУ МВС в місті Києві (вул. Володимирська, 15) на 14-30.

Пряма дія
погляд
deschenko

В неділю виїздна група Київської міської організації провела акцію прямої дії в селі Шаповалівка Конотопоського району Сумської області.

Місцевий барига вкрав в селян землю і тепер залякує їх мисливськими рушницями та попом московського патріархату. Селяни попросили нас про допомогу - і ми забезпечили проведення зборів села, які ініціювали референдум про недовіру продажній сільській раді. Протягом зборів на сільраді висів червоно-чорний прапор.

 Баризі і московському попу делікатно пояснили, в чому правда життя і чому не варто красти землю і залякувати селян.

 По дорозі додому скупнулися в річці Сейм біля Батурина - ех, яка ж чудова стара Гетьманщина!


Англійський урок
погляд
deschenko

Дуже наглядний урок зараз відбувається в Англії. Ось до такого іммігранстьского кримінального безладу, погромів, пожеж та мародерства доводить транснаціональний капіталізм, толерантність та мультикульуралізм.

Найогидніше те, що ліберальні ЗМІ подають цей розгул банд чорних расистів як "бунт молоді" (!), або бунт "робітників" (!!!). Та ці "робітники" в житті своєму в руках нічого не тримали, крім косяка!

"Я достаю из широких штанин...", або чи були Шухевич і Бандера громадянами СРСР?
погляд
deschenko

Позавчора був на суді по Шухевичу і Бандері. Фантасмагорія ситуації полягала в тому, що захист намагався довести, що Шухевич і Бандера були громадянами СРСР, адже зачіпка позивача стосується саме норми про громадянство.

Формально то воно ніби й різниці великої не створює, але історико-політичний контекст очевидний. В сьогоднішній Україні треба довести належність особи до конституційно-правового поля СРСР, аби визнати її героєм України.

Все-таки ця держава є продовженням УРСР в усіх відношеннях. Тобто продовженням того, проти чого Шухевич і Бандера боролися. Нас постійно хочуть себе переконати в зворотньому. Але якось не сильно виходить - особливо на фоні відмови влади від святкування 20-річчя Незалежності.

Тому якщо вони відібрали ці звання, не святкують День Незалежності - значить буде менше ілюзій в нас. Тим швидше з`являться нові Бандери і Шухевичі.


Почуття гумору
погляд
deschenko

Мені здається, що почуття гумору - це головна ознака психічного здоров`я. У психічно хворих почуття гумору немає.

З прочитаного - ліберальна полонофільска попса
погляд
deschenko



Недавно прочитав видану українською мовою книжку Лоренса Різа "Друга світова війна за зачиненими дверима. Сталін, нацисти і Захід".

Полонофільска ліберальна попса. Поверхова і дилетантська критика сталінізму в стилі "парноїк Сталін" вбив "великих полководців" типу Тухачевського і Якіра" без розуміння глибинних причин і навіть опису сталінського геноциду народів Східної Європи, повне нерозуміння ідеологічної та геополітичної ролі СССР у політиці міжвоєнної Європи (автор вважає, що СССР впав сліпою жертвою німецької агресії, а сам до війни анітрохи не готувався), а також тотальна, абсолютно фанатична полонофілія.

Західна Україна і Білорусія вперто називається виключно Східною Польщою, а її мешканці - виключно "мешканцями східної Польщі" або "східними поляками". Купа всього про "героїчну" Армію Крайову - і жодного слова про УПА, десятки сторінок про "волелюбний польський народ" і жодного слова про національні прагнення українців, жодного слова про шовіністично-антиукраїнський характер міжвоєнної польської держави і так далі.

Поляки провели непогану піар-компанію в Європі. Вслід за фанатиком-полонофілом Норманом Дейвісом (автором сміхотворної "Історії Європи") кожен "порядний європейський інтелектуал" за своїми стенаннями над трупом міжвоєнної Польщі не бачить нічого -  в тому числі і української національно-визвольної боротьби.

Коротше кажучи, читати це не варто. Раджу натомість почитати дуже цікаву книжку Станіслава Цалика й Пилипа Селігея «Таємни́ці письме́нницьких шухля́д: Детекти́вна істо́рія украї́нської літерату́ри» - якось напишу про неї пізніше.

?

Log in