




10 січня 2012 року близько 11-30 до офісу Київської міської організації ВО "Свобода" прийшов громадянин, який не представився та одразу ж почав в ультимативній формі вимагати "з'єднати" його із заступником голови Київської міської "Свободи" Юрієм Ноєвим. Після того, як йому було відмовлено, невідомий почав ображати членів "Свободи", називати її "фашистською партією", поводити себе в хамській манері.
За специфічним хамським стилем та нав'язливим бажанням негайно поговорити по телефону з Юрієм Ноєвим, свободівці впізнали в невідомому відвідувачі "головного адвоката" фірми "Герц", який нещодавно дзвонив та писав смс-повідомлення заступнику голови Київської "Свободи" Руслану Андрійку з погрозами розправи за те, що свободівці допомагають мешканцям вулиці Пирогова в їх боротьбі з незаконною забудовою.
Після цього голова Київської міської організації Андрій Іллєнко припинив розмову із "головним адвокатом" та попросив його звільнити приміщення партійного офісу і не заважати його роботі. У відповідь на це хамовитий відвідувач відмовився покидати офіс і продовжив свої протиправні дії, відверто провокуючи свободівців на силове видворення його з офісу. Після відмови покинути офіс добровільно, свободівцями було викликикано міліцію та складено відповідні заяви на незаконні дії "головного адвоката". Але навіть це не привело до тями "відвідувача", адже він продовжив погрожувати свободівцям.
Київська міська організація ВО "Свобода" розцінює даний інцидент як чергову спробу брутального тиску на "Свободу" з боку корумпованих бізнес-структур, які всупереч рішенням відповідних державних органів та суду здійснюють незаконну забудову в Києві. Очевидно, причиною таких дій рейдерів-забудовників є системна діяльність Київської міської "Свободи", спрямована на підтримку столичної громади в її боротьбі із незаконними забудовами та брудними ділками-прислужниками олігархічного капіталу.
Київська міська організація ВО "Свобода" звертається до правоохоронних органів з вимогою провести перевірку діяльности невстановлених осіб, які захопили двір по вулиці Пирогова, а також провести розслідування фактів погроз на адресу керівництва Київської міської "Свободи" та незаконного втручання в діяльність партійного офісу.

Лібералізм вже давно не є ідеологією в класичному сенсі цього слова.
Сьогодні це мета-ідеологія, яка задає матрицю "прийнятного",
"цивілізованого" політичного дискурсу. Сьогодні лібералізм – уособлення
та головний ідеологічний інструмент глобальної політико-економічної
системи, яка увібрала в себе більшість суб'єктів та об'єктів політики.
Ліберальні цінності стали ототожнюватися із "загальнолюдськими", усі спроби вийти
за рамки ліберального дискурсу та поставити під сумнів гегемонію
ліберальних цінностей означають вихід за межі "прийнятного" в сучасній
політиці більшості держав.
"Праві" та "ліві" напрямки в ліберальних державах вже давно стали відповідно "правими" та "лівими"
флангами єдиного ліберального мета-ідеологічного комплексу. Лібералізм у
вузькому сенсі як класична ідеологія розчинився в ліберальній
мета-ідеології, яка, крім класичного лібералізму, увібрала в себе цілу
низку ідей з інших ідеологічних традицій, котрі не суперечать та лише
укріплюють панування глобальної Системи (наприклад, лівий "культурний
марксизм" або правий лібертаріанський антиісламізм).
Отже, лібералізм сьогодні – це мета-ідеологія, що обслуговує світову капіталістичну та космополітичну систему.
Лібералізм, попри свою декларовану базованість на ідеї особистої свободи як
основній цінності, сьогодні показує всі ознаки тоталітарної ідеології, в
основі якої – бажання тотального підкорення та уніфікації.
Лібералізм створює ілюзію "вільного вибору", але лише в рамках ліберальної
мета-ідеології. Тобто, лишає вибір в нюансах самої ліберальної
мата-ідеології, принципово не лишаючи можливості виходу за її межі.
Такий вихід трактується лише як ідеологічна єресь, вихід за рамки
"прийнятного", наступ на "загальнолюдські цінності", загроза, з якою не
можна і немає сенсу дискутувати, а яку треба знищувати.
Лібералізм декларує "кінець історії", тобто завершення історичного прогресу з
моменту остаточної перемоги лібералізму, адже це, мовляв, і є мета та
вершина історичного прогресу. В цьому сенсі лібералізм продовжує
традицію тоталітарних ідеологій, які декларують "кінець історії" в
результаті своєї остаточної перемоги.
Як і решта тоталітарних ідеологій, сучасний лібералізм вважає себе універсальним, безпомильним
та аксіоматично єдиноправильним. Все, що "заважає" глобальній перемозі
"єдиноправильного вчення", має бути знищене – оголошується "ворожим
свободі" та піддається політичним обструкціям, економічним блокадам,
ідеологічному бойкоту, "миротворчим операціям" тощо.
Лібералізм
вимагає ідеологічного контролю та гегемонії, нічим не менших, а то і
більших, ніж його тоталітарні попередники. Тільки йдеться про
тоталітаризм значно підступніший і через це – ще сильніший, адже
лібералізм прикриває свій тотальний ідеологічний, економічний та
політичний контроль над індивідом старанно відшліфованими махінаціями,
які покликані переконати індивіда в тому, що насправді йому гарантовані
всі базові права і його дії є наслідком його волі.
Оскільки лібералізм обслуговує світову капіталістичну систему, то він маскує та
фальсифікує її справжню суть, намагаючись приховати її системні вади.
Ліберальна ідилія "рівних можливостей" та "високого рівня життя" для
всіх учасників ринку на практиці обертається жорсткою та
інституціоналізованою нерівністю та відсутністю нормального рівня життя
для абсолютної більшості.
Лібералізм вимагає від індивіда повного розчинення в суспільстві-ринку на правах безликого
"виробника-споживача", атомізованого та замкненого у своєму мікросвіті,
який формують поведінкові кліше та мас-медіа.
У той же час, експлуатувати "ідеального" атомізованого виробника-споживача глобальній
системі заважають колективні ідентичності у будь-якому прояві
(національні, етнічні, релігійні, соціальні), адже вони створюють для
індивіда інші системи цінностей та мотивацій, які можуть стати на заваді
пануванню глобальної системи. Це спонукає лібералізм боротися з
будь-яким проявом колективних ідентичностей будь-якими методами: від
нав'язливої пропаганди так званої "толерантності" до прямої заборони під
загрозою репресій.
Важливо зазначити, що деклароване лібералізмом
"возвеличення" окремого індивіда на практиці так само постає фікцією.
Сучасний лібералізм формує нового "ідеального індивіда" у формі
пост-людини, яка не має ні расової, ні національної, ні навіть статевої
ідентичності, людські риси якої все більше замінюються роботизованими
функціями (як у переносному, так і в прямому сенсі). Такий ліберальний
"новий франкенштейн" вже не буде носієм жодного суверенітету (вся влада
належатиме транснаціональним і, великою мірою, віртуальним корпораціям) і
не належатиме до жодної живої спільноти – це буде безлика функція
ринку.
Пошук альтернативи пануванню мета-ідеології лібералізму –
основне та надзвичайно складне завдання сучасної антиліберальної
філософії.
Сьогодні така альтернатива знаходить свої обриси. У
все більшої кількості національно та соціально мислячих людей по всьому
світу вона інтуїтивно відчувається у сполученні ідеї етнічної та
національної незалежності і суверенності та ідеї соціальної
справедливості, боротьби із глобальною системою експлуатації.
Націоналізм
виступатиме не тільки як ідеологія національної суверенності, але і як
антитоталітарна та антиуніверсалістська політична ідея, яка лишає кожній
національній спільноті право на свій власний шлях ідейного, політичного
та економічного розвитку, яка не намагається уніфікувати все людство
під "єдиноправильну" тоталітарну систему.
Ідея соціальної справедливості виступатиме основним мотиватором боротьби проти
глобальної системи експлуатації, за побудову економічних моделей,
спрямованих на задоволення інтересів національних спільнот та
справедливий розподіл прибутків.
Хоча відпрацювання актуальної сьогоденню ідеї соціального та національного звільнення та протистояння
лібералізму ще тільки починається, але вже стає все більш очевидним, що
ліберальна гегемонія, космополітизм, разюча соціальна несправедливість
влаштовують з кожним роком все меншу і меншу кількість людей. При чому
це стосується не тільки інтелектуалів, але і простих людей, які все
більше розчаровуються в утопічному та суїцидальному проекті сучасного
лібералізму.
Ідеологічна альтернатива лібералізму полягатиме не
тільки у його послідовній критиці, але і в пропонуванні нового та
актуального проекту світової політики, заснованого на ідеях суверенності
спільнот, соціальній справедливості та повноцінній самореалізації
людини.
Місцевий барига вкрав в селян землю і тепер залякує їх мисливськими рушницями та попом московського патріархату. Селяни попросили нас про допомогу - і ми забезпечили проведення зборів села, які ініціювали референдум про недовіру продажній сільській раді. Протягом зборів на сільраді висів червоно-чорний прапор.
Баризі і московському попу делікатно пояснили, в чому правда життя і чому не варто красти землю і залякувати селян.
По дорозі додому скупнулися в річці Сейм біля Батурина - ех, яка ж чудова стара Гетьманщина!
Формально то воно ніби й різниці великої не створює, але історико-політичний контекст очевидний. В сьогоднішній Україні треба довести належність особи до конституційно-правового поля СРСР, аби визнати її героєм України.
Все-таки ця держава є продовженням УРСР в усіх відношеннях. Тобто продовженням того, проти чого Шухевич і Бандера боролися. Нас постійно хочуть себе переконати в зворотньому. Але якось не сильно виходить - особливо на фоні відмови влади від святкування 20-річчя Незалежності.
Тому якщо вони відібрали ці звання, не святкують День Незалежності - значить буде менше ілюзій в нас. Тим швидше з`являться нові Бандери і Шухевичі.


You are viewing
deschenko's journal