deschenko

Коли йдеться про події листопада—грудня 2004 року, ті, чия ідейна й політична еволюція не пішла далі майданних днів чотири роки тому, повторюють, як заклинання, кілька банальностей, які видаються їм вершиною політичної й соціальної філософії: “Ми стояли на Майдані не за Ющенка чи Тимошенко, а за свободу (демократію, європейські цінності тощо)”, “дискредитували себе політики, а не ідеї революції”, “якщо треба буде знов відстояти ці ідеали, то ми вийдемо на Майдан ще потрібну кількість разів” і т. ін.
Усі ці заклинання зводяться до одного: в основі помаранчевої революції лежали якісь “вічні” ідеали, що й виводили людей на вулиці, їх не можна девальвувати через недолугість політичних лідерів. Але які ці ідеали?

Майданні події унікальні своєю просто-таки неймовірною ідеологічною еклектичністю. Ідеологічна база революції зводилась до примітивних і розмитих гасел на кшталт “проти фальсифікацій”, “за свободу”, “банду геть”, які кожен міг тлумачити довільно й мати на увазі все що завгодно. Глибинна сутність майданних подій така.

По-перше, це був вихлюп акумульованої роками народної енергії, яка потребувала чіткого спрямування у правильне русло, чого й не відбулося. По-друге, частині політико-економічної псевдоеліти вдалося опанувати цю народну стихію й використати її для власного закріплення при владі заради задоволення власних економічних інтересів. По-третє, для ідеологів помаранчевої революції вона була проектом ліберальної “модернізації” й інтеграції України у постмодерну псевдоцивілізацію.

Наслідком Майдану став перехід України у фазу перманентного політичного безладу, парламентської республіки й анархії. Сьогодні переживаємо занепад цієї фази та стоїмо на порозі нової — на Україну чекає період сильної влади. Питання в тому, чи буде ця влада національно-авторитарним режимом, чи буде космополітична олігархічна кліка, зорієнтована на зовнішньополітичний центр.

Єдиним правильним шляхом 2004 року було б фактичне переформатування держави, повна зміна еліт, витворення національно-авторитарного режиму, здатного на максимальне напруження сил та самомобілізацію заради здійснення колосального цивілізаційного стрибка — побудови першої національної держави в Європі в ХХІ столітті. Держави, яка має стати прикладом для Європи і першим кроком для загальноєвропейської національної революції, що покінчить зі смертоносною епохою лібералізму та буде здатна зберегти європейську цивілізацію і повернути їй велич.

Натомість “помаранчевізм” пропонував нам лише копіювати ліберальну модель, тобто ставати черговою, позбавленою суверенітету республікою, заснованою на космополітизмі, експлуатації, атеїзмі, декадансі та перспективі вимирання корінної нації протягом кількох десятків років. Попри деякий мовно-культурний національний антураж, ідеологічним базисом помаранчевої революції був лібералізм.

Отже, “ідеали Майдану”, про які так часто чуємо зараз, для мене (як і для багатьох інших учасників тих подій) — не ідеали. Майдан був першим серйозним політичним досвідом і першим приводом для переоцінки багатьох речей. Саме так сприймаю ті події — без жодної слащавої псевдоностальгії чи захоплення. Осінь—зима 2004 року показала, як не треба робити і що треба робити, аби здійснити програму-максимум — національну революцію в Україні. Ми працюємо на те, щоб чергову революційну ситуацію не змарнувати так, як це відбулося чотири роки тому. Дехто застряг у снігах листопада—грудня 2004 року, ми ж пішли далі.

Національна революція, яка вкрай потрібна Україні й усій Європі, не буде ані продовженням, ані копіюванням помаранчевої дискотеки. Це буде політичне, ідеологічне й естетичне продовження великодержавної та героїчної традиції Святослава Хороброго, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Івана Гонти, Максима Залізняка і Степана Бандери, а не млявої традиції драгоманових-винниченків, виявленій у помаранчевій революції. Ми не дамо більше обдурити наш народ.

Українці!

Головною метою є побудова могутньої Української Держави на засадах соціальної, національної та історичної справедливості, держави, яка посяде гідне місце серед провідних країн світу і забезпечить безупинний розвиток української нації.

Для досягнення цієї мети пропоную 52 першорядних завдання з Програми захисту українців Всеукраїнського об’єднання "Свобода".

І. Влада і суспільство. Докорінне очищення та справедливий лад

- Люстрація влади.

- Графа "національність" у паспорт і свідоцтво про народження.

- Україна – унітарна, президентська республіка.

- Парламент – 300 депутатів на три роки за відкритими виборчими списками.

- Виборність місцевих суддів.

- Проста процедура відкликання депутатів, місцевих керівників та суддів.

- Пряме народовладдя територіальних громад – референдуми, плебісцити, загальні збори.

ІІ. Народне господарство. Економічний націоналізм та соціальна справедливість

-Програма енергетичної незалежності України: зменшення споживання, збільшення видобутку, диверсифікація джерел.

- Стратегічні підприємства – власність держави.

- Заборона торгівлі землею сільськогосподарського призначення.

- Зменшення економічного тиску на дрібне та середнє підприємництво: малий бізнес – малі податки.

- Розвиток середнього класу (не менше 60% від працездатного населення).

- Пільгове державне кредитування сільського господарства.

- Розвиток конкурентоспроможних галузей української промислової та інноваційної діяльності.

- Заміна імпортованої продукції на продукцію національного виробництва.

ІІІ. Здоров'я нації. Подолання демографічної кризи та підвищення якості життя

- Довгострокова державна програма культивування в суспільстві здорового способу життя.

- Заборона реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв, кримінальна відповідальність за пропаганду наркоманії та сексуальних збочень.

- Національна програма "Репродуктивне здоров’я нації".

- Впорядкування продажу генетично модифікованих продуктів.

IV. Громадянство і міграція. Право на Батьківщину та захист життєвого простору

- Новий Закон про громадянство, яким унеможливити практику подвійного громадянства.

- Пільгові умови для повернення з еміграції в Україну етнічних українців.

- Двосторонні угоди про легалізацію заробітчан-українців та програма їх повернення в Україну.

- Симетричний візовий режим з іншими країнами.

- Суворі антиімміграційні заходи та посилення охорони державного кордону.

V. Інформаційний простір, освіта і наука. Збереження ідентичності та розвиток культури

- Закон "Про захист української мови".

- Обов'язковий іспит з української мови для держслужбовців і кандидатів на виборні посади.

- Програма повернення українських науковців із-за кордону.

- Розвиток української кіноіндустрії.

- Захист національного інформаційного простору України.

VI. Історична справедливість. Тяглість державотворення та подолання наслідків окупації

- Правонаступність сучасної Української Держави – від Русі-України і до українських державних форм ХХ ст.: Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Карпатської України та інших.

- Визнання факту окупації України більшовицькою Росією у 1918-91 рр.

- Публічний судовий процес над комунізмом.

- Ліквідація імперсько-більшовицьких символів.

- Офіційне визнання, вибачення та компенсації за геноцид українців.

- Компенсації репресованим українцям та їхнім нащадкам.

- Статус депортованих – українцям Кубані, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, Лемківщини.

- Визнання боротьби ОУН та УПА боротьбою за державну Незалежність України. Соціальні пільги ветеранам ОУН-УПА.

- 14 жовтня (день створення УПА) державне свято – День Української Зброї.

VII. Зовнішня політика і оборона. Європейський україноцентризм та сильна держава

- Європейський україноцентризм – стратегічний курс Держави.

- Припинення участі України в наддержавних євразійських утвореннях із центром у Москві.

- Створення Балто-Чорноморської геополітичної вісі.

- Державна програма становлення позитивного образу України в світі.

- Делімітація та демаркація державних кордонів України. Візовий режим із Росією.

- Двосторонні угоди зі США та Великобританією про військову допомогу в разі збройної агресії проти України.

- Ядерний статус України.

- Участь України у побудові Європи вільних націй.

- Фінансування Збройних Сил України на рівні 5% від ВВП, їх реформування і технічне переозброєння.

- Професійна контрактна армія. Створення народного резерву ЗСУ.

VIII. Крим і Севастополь. Встановлення Конституційного порядку та забезпечення стабільного розвитку

- Всеукраїнський референдум щодо зміни статусу Криму з автономного на обласний та скасування спеціального статусу міста Севастополя.

- Севастополь – вільний порт (на зразок "порто-франко").

- Програма односторонніх дій України в разі невиконання РФ зобов'язань щодо виведення Чорноморського флоту РФ з території України до 2017 року.

- Державна Програма інтеграції Криму в Українське суспільство.

Повний текст Програми захисту українців читайте за адресою: www.svoboda.org.ua/pro_partiyu/prohrama/

Юрій Бойко